Шарль Бодлер .Збірка "Квіти зла"

“Квіти зла” Ш.Бодлера – аморальна книга

 чи “жорстокий моральний урок” людству?

(Протиставлення дійсності й ідеалу” у збірці Ш.Бодлера “Квіти зла”)

Епіграфи:

“Про книгу треба судити в її цілості, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок”.

                      Шарль Бодлер

“Перебуваючи у пеклі,.. він марив білосніжними вершинами”.

                                                                                         Олександр Блок

20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя у Парижі відбувся суд над  французьким поетом Шарлем Бодлером і його збіркою віршів “Квіти зла”.

У судовому залі лунали звинувачення на адресу поета і його книги: “Часом  сумніваєшся у психічному стані пана Бодлера…”, “Його вірші - це здебільшого монотонне й зумисне повторення одних і тих самих думок”, “Мерзенність тут межує з паскудністю, огидне змішане зі смородом”, “Він обливає брудом усе наше суспільство!”, “Цей негідник поетизує зло!”

Дали слово підсудному поету Шарлю Бодлеру: “Чи треба вам говорити,.. що в цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, всю свою релігію (вивернуту), всю свою ненависть?..”, “Жодна із сучасних книг не сповнена такого жаху перед Злом, як моя”, “Про книгу треба судити в її цілості, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок”.

 Вирок суду був опублікований на другий день. У ньому відзначався “згубний вплив” віршів Бодлера на читачів та “принизливий і прикрий для суспільної моралі реалізм”. Бодлерові присудили 300 франків штрафу, видавець теж мав сплатити 100 франків. Увесь тираж книги був заарештований, з неї вирізали ті вірші, які заборонили, причому постраждали і ті, які були на звороті. Бодлер був у розпачі: “Я кілька місяців перебуваю у полоні жахливої апатії, що порушила все… Самотність без підтримки й роботи –  жахлива річ “.

Звідки така самотність? Невже всі відвернулися від Бодлера, не зрозумівши його поезії?

Звичайно, ні. Його підтримали ті, хто бачив дійсну цінність засудженої книги. Серед них Віктор Гюго. Знаменитий письменник писав Бодлерові на знак підтримки: “Я кричу “браво”! З усіх моїх сил браво вашому могутньому таланту. Ви одержали одну з тих виняткових винагород, котрі здатний дати існуючий режим. Те, що він називає правосуддям, винесло вирок усім в ім’я того, що він зове своєю мораллю. Ви отримали ще один вінок. Тисну вашу руку, поете!”

Давайте спробуємо майже через півтора століття від дня суду над збіркою  провести власне розслідування: чи справді збірка «Квіти зла» поетизувала зло, мала «згубний вплив» і була справедливо засуджена як аморальна, шкідлива для людей книга?

Твори Ш.Бодлера найбільше вразили сучасників незнаною відвертістю. Їх сприйняли як сповідь поета у власних гріхах і поспішили звинуватити його в поетизації зла в самому собі, в людях і у світі.

Засуджуючи книгу, судді, очевидно, не надто уважно прочитали вірші Бодлера. Вони також залишили поза увагою заяви поета про “моральний урок”, який випливає з його книги. До того ж вони, скоріш за все, проігнорували передмову до збірки, де поет сформулював основний пункт своєї естетичної програми як “видобування Краси зі Зла”.

З цього пункту ми і почнемо своє власне розслідування поетичної справи Шарля Бодлера.

У вступі до “Квітів зла” Шарль Бодлер пояснює читачам, що поет, подібно до Данте, проходить крізь “Лімби” (перші верхні кола пекла) і, проникаючи в сутність зла, намагається протиставити йому ідеал, прекрасне, яке можливе лише у тому випадку, якщо будуть знищені всі гріхи світу і все його зло. Мотив подорожі, як і в “Божественній комедії” Данте, є основним у збірці “Квіти зла”.

Ліричний герой – митець, який подорожує у світі людей і у нетрях власного «я», які сприймає як кола пекла. Ця подорож – важкий шлях блукань, злетів, віри, розчарувань, прозрінь, відчаю, поневірянь. Це шлях пошуків вічного Ідеалу, Краси, Істини, Бога і – віддалення від заповітної мрії.

У першому вірші збірки “До читача” Шарль Бодлер малює жахливу картину гріховного людського “я” та називає хворобу, яка, на думку поета, веде людство до духовної загибелі.

Аналіз вірша “До читача”

ДО ЧИТАЧА

Над плоттю нашою й над нашими умами

Панують глупота, брехня, скупарство, гріх;

Ми любим докори сумління й живим їх,

Ми ними з’їдені, як жебраки кліщами.

Ми щедро платимо за наше зізнавання,

Затяті в злочині та підлі в каятті,

Ми повертаємось на зрадницькі путі,

Слізьми відмитися плануючи зарання…

В руках диявола всі поворозки й ниті,

Що нами рухають і силу нам дають;

Щодня будуємо собі до Пекла путь

Крізь просмерділу тьму й вогні несамовиті…

Мільйони Демонів рухливих, ніби черви,

Справляють гульбища і ходять шкереберть

У наших мозках! Ми в собі плекаєм Смерть

Та обертаємось поволі в купу мерви.

Якщо насильство, жах, убивства осоружні,

Пожежі, підступи, ножі, отруйний газ

Не стали долями банальними для нас,

Так це тому, що ми – біда! – не досить мужні.

Та між пантерами, шакалами, вовками,

Серед потвор, які плазують, і ричать,

І жалять нас на смерть, немов холодна гадь,

В звіринці людських вад, що володіють нами,

Є найпотворніше, найзліше  Страховидло!

Воно ні повзати не вміє, ні ревти,

Та, позіхаючи, ковтнуло б три світи,

Бо  жити вже йому й самому остогидло.

Це лютий Сплін, Хандра, що бачить плахи й страти,

Покурює кальян, не відаючи сну;

Читачу, чи знаєш ти потвору цю жахну;

О лицемірний мій, на мене схожий, брате!

                                                    Переклад Д.Павличка

• Чому, на думку ліричного героя Бодлера, людство “будує собі до Пекла путь”? (Тому що люди грішні). Які саме гріхи супроводжують людей? (“глупота, брехня, скупарство…”, підлість, злочинність, боягузтво, лицемірство тощо).
• Які алегорії, наслідуючи Данте, використовує автор для зображення   гріховного внутрішнього “я” людини?( Пантери, шакали, вовки, потвори, які “плазують, і ричать”).
• Яке “Страховидло” в “звіринці людських вад” найнебезпечніше для людини? (Сплін).

Аналізуючи вірші Бодлера, літературознавці прийшли до висновку, що Сплін – це хворобливий душевний стан, породжений дійсністю: зло, нудьга, байдужість, зневіра, розчарування, відсутність цілі земного існування, духовна ницість тощо.

• Де, на вашу думку, знаходиться бодлерівський герой-митець? Він розповідає про гріховний світ людей, спостерігаючи за ними зі сторони, чи він разом з іншими “щодня будує собі до Пекла путь”? (Ліричний герой-митець не відокремлює себе від інших. Він у “хворому” суспільстві).

Так, митець взяв на себе всі болі й гріхи людства, пройшов з ним усіма колами земного пекла. Проте від інших митця відрізняє те, що він усвідомлює трагізм існування людини, він страждає від гріховності світу і своєї власної,  намагається протиставити ницій дійсності недосяжний ідеал.

• Ті, хто засуджував поезію Бодлера, стверджували, що поет оспівує у цьому вірші зло і темряву в людині. Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням?
• Доведіть, що поет не оспівує, а викриває і засуджує гріховність світу, людей, свою особисту.(Можлива відповідь. Поет знаходить такі художні засоби, використання яких дозволяє створити по-справжньому відразний світ, який навіть важко назвати людським. У вірші багато “низьких тваринних” порівнянь (“з’їдені, як жебраки кліщами”, “рухливі, ніби черви”, “І жалять нас на смерть, немов холодна гадь”), відразних епітетів (“просмерділа тьма й вогні несамовиті”, “потвора жахна”) тощо.)

Бодлер прагне вразити читачів відверто моторошними картинами внутрішнього світу людини для того, щоб пробудити в них бажання протистояти злу, боротися із тваринним у собі, шукати і прагнути ідеалу та краси. “Тільки сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює світоч найвищих ідеалів. Квіти чеснот в уяві поета не можуть розквітати без квітів зла, адже світло тим яскравіше, чим глибші тіні”, - так пояснював свою творчість Ш.Бодлер.

Саме протиставлення і контраст (зло-добро, світло-тіні, пекло-рай, Бог-Сатана, прірва-небо, сплін-ідеал тощо) стали основою художнього методу автора “Квітів зла”. У поезії втілювалося протирічне світосприйняття Шарля Бодлера, яке російський поет-символіст Олександр Блок визначив так: “Перебуваючи у пеклі… він марив білосніжними вершинами”.

Шкода, що Блок жив у інший час і не міг виступити на захист поета і його книги в Палаці правосуддя у Парижі 20 серпня 1857 року. Сьогодні ми можемо лише уявляти, як усе відбувалося…

На судовому засіданні

…Поважні судді у чорних мантіях недбало гортали сторінки невеличкої книжечки, кидаючи різкі запитання підсудному авторові:

• Із скількох циклів складається ця збірка?
• Із шести, -  Бодлер з надією поглянув на суддю і поспіхом перелічив: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» «Смерть». Разом з посвятою та вступом  всього 100 віршів.
• Рівно стільки, скільки в «Божественній комедії» Данте? Це випадково? – раптом зацікавився інший суддя.
• Ні, я дійсно орієнтувався на Данте, що подорожував у загробному просторі. Я навіть хотів назвати свою збірку “Les Limbes” (“Лімби”) – верхні кола пекла. Адже сучасне життя так схоже на пекло, і пекельні муки відчуває мій герой, подорожуючи у нетрях власного «я».

Він хотів ще сказати і не сказав, що і сам давно заблукав у пекельних колах власного життя, втратив орієнтири і тепер, немов сліпець, прямує у безвихідь…

Аналіз вірша “Сліпці”

СЛІПЦІ

Поглянь, моя душе, які страшні вони!

А чимось і смішні, неначе манекени

Або юрба сновид, що погляд невтоленний

До нетутешньої звернули далини.

Хоч іскри Божої в очах у них немає,

Гадаю, жодного між ними не було,

Хто б похилив униз важке своє чоло,

Уперто вдивлений у небеса безкраї.

Отак ідуть вони крізь темну непроглядь,

Що можна тиші одвічній дорівнять;

О Місто! Радісне, ревуче, біснувате,

Нещадних повне втіх, і співів, і проклять!

Здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать:

Чого, кажу, сліпцям у Небесах шукати?

                                   Переклад М.Москаленка

• Хто вони, “сліпці”? (Сліпці – це уособлення людських пороків, це все духовно незряче людство).
• Звідки вони йдуть? (З міста, з цивілізованого світу).
• Чому саме там вони втратили «іскру Божу в очах”? (Цивілізація убиває в людях душу, чистоту, піднесеність, творчість. У місті править Сплін – “потвора  жахна”).
• Знайдіть і назвіть ознаки Спліну, про які йдеться у вірші. (“О Місто! Радісне, ревуче, біснувате, Нещадних повне втіх, і співів, і проклять!” Банкети, гулянки, бездумність, легковажність, нудьга, відсутність мети та ідеалу в житті людей, їхня ницість і бездуховність тощо).

Мабуть, серед нескінченних розваг: “втіх, і співів, і проклять”(того, що Бодлер називає “Спліном”) люди втратили свій шлях і тепер блукають у пеклі  гріхів.

• Як ви гадаєте, у “сліпців” є надія “прозріти”, знайти шлях? Чому вони “погляд невтоленний До нетутешньої звернули далини”? «Чого, кажу, сліпцям у Небесах шукати”? А й справді: чого їм там шукати? (Надія на “прозріння” не втрачена, тому що “ніхто не похилив униз важке своє чоло”, погляд незрячих очей обернутий у небеса до Бога).
• Де знаходиться поет? (“Здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать”).

Пекельні муки терпить поет-“сліпець”, невимовно страждає від зла у собі, в людях, оточуючому світі:

“З глибини волаю,

Вимолюю твого жалю, моя кохана,

З безодні темної, куди мій дух упав;

Тут ніч надовкруги, - крізь тьму пливуть, як плав,

Прокляття, стогони, хула безперестанна”. (“De profundis clamavi”).

“Безодня темна” і прагнення “світла” – суперечливі життєві полюси власного життя Ш.Бодлера.“Ще зовсім дитиною я відчув у своєму серці два протилежних почуття: жах життя і захоплення життям”. І справді, часто здається, що життя Бодлера – це низка нещасть, розчарувань і ударів долі.

Давайте спробуємо з’ясувати, із якої життєвої трагедії митця виросли його “Квіти зла”.

Трагедія долі митця

Завдання. Учням пропонується прослухати розповіді “біографів”, записати в зошити свої спостереження “Протиріччя Ш.Бодлера: жах життя і захоплення життям”(можливо у вигляді таблиці).

Шарль Бодлер народився 17 квітня 1821 року в Парижі. У шість років він втратив батька, котрий був майже на 40 років старшим за матір. Незабаром мати  вдруге вийшла заміж за майора Опіка, який згодом дослужився до генерала. Те, що мати вийшла заміж за Опіка і в усьому йому скорилася, Шарль сприйняв як зраду. Він дуже любив матір, та не міг вибачити їй зради до кінця життя.

Стосунки вітчима і пасинка не склалися. Для Опіка маленький Шарль був неслухом, важкою дитиною, яку треба привести до тями і зробити добропорядним громадянином. Юний Шарль змушений був жити у розлуці з матір’ю, так як вітчим відправив 11-річного пасинка до інтернату при ліонському Королівькому колежі. Пізніше він не міг спокійно згадувати роки, проведені далеко від матері, серед нерозуміння ровесників та вчителів.

У своєму щоденнику “Моє оголене серце” Ш.Бодлер записав: “Почуття самотності з самого дитинства. Незважаючи на близьких – особливо у колі товаришів – почуття вічно самотньої долі. І водночас – сильна жага до життя і насолод.”

Так, Бодлер пізнав гнітючість постійної самотності і нерозуміння: його рішення зайнятися літературою і присвятити їй своє життя батьки прийняти не могли. А тут ще й спосіб життя, який обрав собі Шарль після закінчення колежу: випадкові знайомі, веселі дівчатка з Латинського кварталу, ексцентрична поведінка, - стосунки між вітчимом і пасинком ставали дедалі холодніші.

Щоб якось виправити становище, Опік вирішив відправити Шарля у південні колонії, виклопотавши йому посаду вчителя. Бодлер вирушив у морську подорож. 10 місяців, що провів він на кораблі, подорожуючи морями та океанами, справили неабияке враження на поета. Та на острові Бурбоні Бодлер втік від наглядача і повернувся до Франції. Після досягнення повноліття Шарль вступив у права власності батьковою спадщиною, порвав із родиною і почав жити самостійно.

Коли мати побачила, що її син, живучи в паризькому аристократичному середовищі, надто швидко витрачає батьківський спадок, вона захвилювалася і звернулася до Юридичної ради, згідно з розпорядженням якої Бодлер отримував щомісячно від опікуна 200 франків, яких ледве вистачало на елементарні  потреби. Але Шарль не втратив довіри і любові до своєї матері. Досить прочитати його листи до неї, де він турбується про її здоров’я, ділиться з нею своїми поетичними задумами, шкодує, що не може матеріально утримувати її. Його листи до неї сповнені ніжності й смутку, бо він усвідомлював себе не таким, яким вона хотіла б його бачити, він не виправдав її надій і пішов шляхом, що сильно відрізнявся від долі середнього буржуа.

Як особистість і митець, Шарль Бодлер усе своє життя знаходився у стані непримиримого конфлікту з сучасним йому буржуазним суспільством. Його турбувала духовна ницість людської спільноти, відсутність певної мети, недосконалість світу. Він писав у своїх щоденниках про те, що “Франція вступила у фазу брутальності, а Париж став центром всесвітньої дурості”.

Свої гіркі думки він довіряв щоденнику: “Що означають небезпеки лісу у порівнянні з щоденними шоками й конфліктами цивілізації?.. Неможливо пробігти будь-яку газету, щоб не знайти у її рядках ознаки страшної розбещеності людини  та водночас дивовижні вихваляння чесністю, добротою та милосердям і безсоромні твердження щодо прогресу й цивілізації. Будь-яка газета від першого й до останнього рядка – лише плетиво жахів. Війни, вбивства, безсоромність, тортури, злочини королів, злочини націй, злочини приватних осіб, універсальне сп’яніння жорстокістю… Не розумію, як чесна рука може торкнутися газети без конвульсії огиди?”

У 1848 році Бодлер взяв участь у революції, ставши до лав учасників барикадних боїв. Однак сп’яніння революцією швидко пройшло. Поет мріяв про великі соціальні зміни, а натомість побачив ще більшу прірву, в яку поринуло суспільство.

Він шукав забуття в наркотиках, вині, пристрастях і навіть стражданнях. Це був своєрідний протест проти аморальності дійсності.

Кохання. Ось що могло допомогти Бодлеру вибратися з “безодні темної” страждань та розчарувань. Надія на щастя та гіркота від неможливості душевного сцілення коханням. Його обраницею стала Жанна Дюваль, статистка одного з паризьких маленьких театрів. Вона відверто зневажала літературну діяльність Шарля, постійно вимагала у нього гроші, була жінкою порочною та байдужою. Проте саме з нею пов’язана величезна кількість віршів у збірці “Квіти зла”.

“Протиріччя Ш.Бодлера: “жах життя та захоплення життям”

Із моторошних «глибин», «безодні темної», де «жах життя», полинути туди, «де сяйва багато», відчути «захоплення життям», знайти ідеал і красу – пристрасне бажання Ш.Бодлера та його ліричного героя із «Квітів зла».

Аналіз вірша “Moesta et errabunda. Смутні й заблукані думки”

Учень виразно читає напам’ять вірш

“MOESTA ET ERRABUNDA”

Смутні й заблукані думки

“Скажи, твоє серце не лине, Агато,

Від моря засмічених улиць міських

До іншого моря, де сяйва багато,

Де тоне все в чарах дівочо-ясних…

Туди твоє серце  не лине, Агато?

О море широке, вгамуй мої рани…

Хто даром співецьким тебе наділив?

Вітри над тобою гримлять, як органи,

А ти колисковий наспівуєш спів.

О море широке, вгамуй мої рани…

В хиткому вагоні, на кермі фрегата…

Тут сльози потоком нечистим течуть.

“Полинемо звідси! – ти скажеш, Агато,

Щоб горя не бачить і плачу не чуть”.

В хиткому вагоні, на кермі фрегата…

Та як ти далеко, запашний мій раю,

Де радість витає, сміється блакить,

Де гідна любові людина кохає,

Де чисте бажання на серці горить, -

О, як ти далеко, запашний мій раю.

Мій раю зелений, кохання дитяче,

Квітки, поцілунки, забави й пісні,

І скрипка, що в сутінні тужить і плаче,

І вечір над садом, і кубки хмільні,

Мій раю зелений, кохання дитяче.

Мій раю невинний, несміливі втіхи.

Як дальній Китай, ви далекі від нас.

Ні чари дзвінкого сріблистого сміху,

Ні скарги тужливі не викличуть вас, -

Мій раю невинний, несміливі втіхи.

                                                Переклад М.Зерова

• Яке враження справляє на ліричного героя та його кохану міський краєвид, тобто картини цивілізованого світу? (Почуття відрази, несприйняття,, бажання втекти від “бруду” «засмічених вулиць міських», де «сльози потоком  нечистим течуть”).
• Що протиставлено потворній дійсності? (Рай, Ідеал).
• А який він - бодлерівський ідеал? Де він знаходиться? На це питання поет відповів так: «Ідеал – це не щось туманне… Ідеал – це людина, піднята до рівня справжнього життя…» Процитуйте, яким уявлялося Ш.Бодлеру «справжнє життя» людини?
• Яку палітру фарб ви використали б, щоб зобразити у кольорі цей вірш? (Жовто-гарячий або червоний: «сяйва багато»; зелений:”Мій раю зелений”, блакитний:“сміється блакить”). Який загальний настрій вірша? (Ліричний, задушевний, піднесений).
• Чому, на вашу думку, назва вірша («Сумні й заблукані думки») контрастує із загальним настроєм та темою вірша? (Ліричний герой Бодлера з болем усвідомлює, що  рай та Ідеал «далекі від нас»).

Я пропоную вам прослухати найвідоміший вірш Ш.Бодлера «Альбатрос» і спробувати знайти в ньому відповідь на питання, яке є одним із ключових у збірці «Квіти зла»: чому рай та Ідеал «далекі від нас»?

Аналіз вірша «Альбатрос»

АЛЬБАТРОС

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів

Серед нестримних вод розбурханих морів

Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,

Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.

І сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило свою колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!

Плавець повітряний незграбний і смішний!

Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,

А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до владаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

                                                    Переклад  М.Терещенка

У вірші “Moesta et errabunda” ліричний герой мріє “на кермі фрегата” полинути “від моря засмічених улиць міських” на пошуки Ідеалу туди, де “море широке”, де “сяйва багато,” “сміється блакить”.У вірші “Альбатрос” ніби оживає мрія поета: фрегат, море, блакить…

• Як ви гадаєте, цей корабель з “веселим гуртом матросів” прямує на пошуки Ідеалу?
• “Поглянь, моя душе, які страшні вони! “- вигукує поет у вірші “Сліпці”. Чи можна сказати те ж про “гурт матросів” на палубі корабля? Чим саме вони “страшні”? (Заради втіхи та розваги знущаються над птахом).
• Що спільного між “сліпцями” і “матросами”? (Сліпці – це уособлення людських пороків, це все духовно незряче людство. Матроси символізують духовно скалічене суспільство, не здатне відчувати прекрасне, співчувати, любити, захоплюватися, мріяти. Сліпці і матроси символізують суспільство, в якому панує Сплін).

Очевидно, мрії про Ідеал так і залишаться “сумними і заблуканими думками” поета. Надії немає: адже серед гурту матросів не знайшлося нікого, хто б зупинив бездушні розваги або хоча б не брав у них участі. “Хворе” суспільство ніколи не досягне Ідеалу, та й не прагне до нього.

 Але є просто людська доля і є доля поета. Поетичний талант – це талант від Бога. То чи має митець можливість знайти свій Ідеал?

Давайте з’ясуємо, чому символом поета Бодлер обрав саме «величного альбатроса».

• Опишіть “величного альбатроса” в небі, використовуючи цитати з вірша. (Альбатрос – сильний птах з крилами, що мають “міць велику”. Це дозволяє йому підніматися високо і довго триматися в небі (“серед хмар летить, мов блискавка в імлі”). Альбатрос – “мандрівник”, і мандри його тяжкі і небезпечні, адже він літає над “розбурханим морем”. Це гордий і самотній птах. Він почувається “владарем блакиті”, “ясних висот владикою”, тому що сильних і витривалих птахів, здатних піднятися так високо і залетіти так далеко від і землі, як це робить альбатрос, небагато).
• Що відбувається з величним птахом на землі (палубі корабля)? (“Ясних висот владика” відчуває себе безпорадним й приниженим, жалюгідним посміховиськом на матроській палубі).
• У чому, на вашу думку, «поет подібний… до владаря блакиті”?(Поет – “крилата” людина, яка почуває себе всевладною “на небі” (в ідеальному, духовному, творчому світі) і безпорадною, трагічно самотньою “на землі” – в грубій дійсності, де владарює Сплін).

Так, поет має високе призначення – літати у сферах духу, свободи, творчості, досягати високого ідеалу та краси. Але чому поет не прагне втриматись на цій висоті? Чому, маючи «крила», він на землі «в юрбі несамовитій», серед «сліпців»? Чому митець з «глибини волає… з безодні темної», коли його місце у небі, в Раю?   

Відповідь на ці питання можна знайти у щоденнику поета «Моє оголене серце»: «У кожній людині є два одночасні прагнення: одне спрямоване до Бога, друге – до Сатани. Поклик Бога, або духовність, - це прагнення внутрішньо піднестися; поклик Сатани, або тваринність, - це насолода від власного падіння». Ось чому становище людини у світі трагічне, а мрії про Ідеал залишаться «сумними і заблуканими думками» для поета, який “крила велетня волочить по землі”.

• У газетах того часу про Бодлера писали: “Говорити про пана Бодлера – означає говорити про жахіття”, “Чесне перо не може відважитись навіть на одну цитату”. Як ви гадаєте, чому суспільство так вороже зустріло вірші Ш.Бодлера? (Суспільство образилося, бо поет показав силою свого мистецтва справжнє обличчя нації й людини взагалі).
• Книга “Квіти зла” була засуджена за аморальність, а Ш.Бодлер стверджував, що“… з неї випливає жорстокий моральний урок”. Яка оцінка книги, на ваш погляд, справедлива, відповідає дійсності? Який, на вашу думку, “моральний урок” “Квітів зла”?

 Домашнє завдання

1. Вивчити напам’ять вірш “Альбатрос”.
2. Визначити та записати в зошити риси романтизму в поезіях, які аналізувалися на уроці.

Індивідуальне. Групі учнів (2 “художники” та 2 “генератори ідей”) графічно зобразити “Зло” і “Прекрасне” у віршах Ш.Бодлера

Артюр Рембо "Голосівки", "Моя циганерія".Художнє новаторство А.Рембо

Артюр Рембо «Голосівки», «Моя циганерія». Художнє новаторство Рембо

• Що таке символізм?
• Чим відрізняються символізм Бодлера і Верлена?
• Що таке імпресіонізм?
• Назвіть відомі вам збірки творів Верлена.
• Якими є головні мотиви його поезії?
• Розкрийте особливості верленівської поетики.
• Назвіть конкретні приклади використання символів у поезіях Верлена.

Скільки молодих геніїв вирвала з літератури смерть! Лише по 37 років відвела доля таким неперевершеним майстрам літературного слова, як Джордж Байрон, Олександр Пушкін. Та, порівняно з Байроном і Пушкіним, можна говорити про творчий феномен, за влучним визначенням Верлена, цього «ангела і демона» одночасно, бо лише три роки свого життя (з 17 до 20 років) Рембо віддав мистецтву. Він був надзвичайно обдарованим поетом, свавільним і агресивним, людиною здібною, але неврівноваженою; все його життя — це шалена авантюра яку творчості, так і в особистому житті (демонстрування портретів А. Рембо).

2. Робота з підручником

• За статтею підручника складіть конспект «Етапи творчості А. Рембо», розкрийте еволюцію поезій поета.

Опорний конспект «Етапи творчості А. Рембо»

I період (до 1871 р.) — вплив авторитетів, захоплення ідеями Комуни. Поезія, на думку поета, має стати пророчицею і ясновидицею, а поет — Прометеєм.

II період (поч. 1871-го — поч. 1872 р.) — поезія набуває трагічного звучання. У цей період з’являється вірш «П’яний корабель» та сонет «Голосівки».

III період (1872-1873) — народження незвичайної форми віршів. Розрив з П. Верленом, самотність.

Артюр Рембо за своє коротке життя здійснив революцію в поезії. Бунтівник за натурою, він рішуче відмовляється від усіх форм цивілізації — релігії, моралі, держави, оголосивши їх утіленням буржуазності. Він прагне радикального оновлення не тільки поетичної, а й звичайної людської свідомості. Як і Верлен, Рембо намагається створити принципово нову універсальну мову, за допомогою якої сподівається вивільнити людський дух. Однак наріжним каменем цього світовідчуття є яснобачення — рішуча і послідовна перебудова свідомості, звільнення її від традиційної логіки, від тягаря повсякденності. Рембо приніс у поезію нову, несподівану образність, надзвичайно сміливі метафори і словосполучення, одним із перших у сучасній французькій поезії почав писати верлібром.

 Аналіз поезій А. Рембо

1. Прочитайте вірш «Моя циганерія».
2. Чому поезія має таку назву?
3. На які особливості краєвиду звертає увагу ліричний герой? Який настрій вони створюють?
4. З ким ліричний герой порівнює Природу? Яку роль вона відіграє у духовних пошуках?
5. Які асоціації виникли у вас під час аналізу цього твору?

1. Прочитайте сонет «Голосівки».
2. Чому, на вашу думку, саме з кольорами асоціюються у поета голосні звуки?
3. Які асоціації навели б ви?
4. Чому «Голосівки» називають панорамою Всесвіту?
5. Створіть каталог літер, які є символічними для класу, особисто для кожного учня.
6. Перевірка роботи груп

• Назвіть особливості ранніх поезій Рембо.
• Якими є основні мотиви зрілих поезій Рембо?
• Схарактеризуйте ліричного героя цих поезій.
• У чому полягає новаторство Рембо-символіста?

Загадка поезії Рембо й досі не розгадана. Таємничим є не тільки його відхід від мистецтва, а й те, що за короткий період творчості він став цілою епохою в літературі. Деякі сучасні дослідники вважають, що поет дійшов у своїх експериментах зі словом до крайньої межі, зазирнувши за яку, побачив лише порожнечу. Він намагався писати, але вже не міг віднайти сенс поетичної творчості. Можливо, саме ви в майбутньому і розгадаєте загадку творчості, життя Артюра Рембо.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати розповідь про творчі шукання А. Рембо. Проаналізувати один з віршів А. Рембо.

Створити асоціативний ланцюжок «Я», використовуючи літери. За бажанням: намалювати вірш А. Рембо «Голосівки».