Річниця війни
Сьогодні — чотири роки, як наша країна живе в умовах повномасштабної війни.
Чотири роки болю, втрат і випробувань. Чотири роки незламності, єдності та віри.
Для нашої шкільної родини це були роки дистанційних уроків в укриттях, повітряних тривог замість дзвінків, навчання при світлі ліхтариків і генераторів. Це роки, коли діти дорослішали швидше, ніж мали б, а вчителі стали не лише наставниками, а й підтримкою, опорою, прикладом стійкості.
Ми навчилися цінувати прості речі: можливість зібратися разом у класі, почути дитячий сміх у коридорах, провести свято без сирен. Ми навчилися бути сильними — кожен на своєму місці.
Схиляємо голови перед пам’яттю всіх, хто віддав життя за Україну. Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за можливість навчати й навчатися під синьо-жовтим прапором.
Ми продовжуємо працювати, навчати, виховувати. Бо освіта — це теж фронт. І наша спільна перемога починається з мудрих, свідомих і вільних дітей.
Тримаємось. Підтримуємо одне одного. Віримо.
Слава Україні
