Якщо дитина залишилася вдома одна...
Якщо дитина залишається вдома одна…
Уроки, контрольні, екзамени…- сьогодні все це здається чимось далеким, адже на дворі – літо, веселе та безтурботне. А чи таке воно вже й безтурботне? Для дітлахів, мабуть, так, а ось для батьків…Адже багато хто з них, не маючи змоги відправити дитину до табору чи то до бабусі в село, вимушені залишати її наодинці на весь день, поки самі знаходяться на роботі. Та навіть і тоді, коли батьки вдома, питання безпеки дитини, її уміння захистити себе є актуальним. За даними опитувань, проведених в дитячих садках, близько третини п’ятирічних дітей та близько половини шестирічок батьки відпускають грати самостійно. Залишаються вдома одні більше 50 відс. дітей обох вікових груп. Інколи це призводить до ризикованих ситуацій, травм. Статистика свідчить, що серед дошкільників частіше зустрічаються побутові домашні травми. Для школярів більш виражений вуличний травматизм.
Якось батькам дошкільників було запропоновано відповісти на запитання: «Хто повинен турбуватися про вашу дитину?». Батьки нарахували близько п’ятнадцяти інстанцій, але при цьому жоден не назвав саму дитину. Однак саме дитина повинна в першу чергу турбуватися про себе сама і мати для цього необхідні знання. Дитина повинна знати чіткі відповіді на питання: що можна і що повинна вона зробити в конкретній критичній ситуації, щоб не отримати ні фізичної, ні психічної травми.
На що саме необхідно звернути увагу, щоб убезпечити дитину, знизити ризик її травмування?
Недостатньо сказати дитині: «Не бався з сірниками!», «Не розмовляй з незнайомими людьми!». Подібні рекомендації носять загальний, описовий характер. Це скоріше керівництво не до реальної дії, а до недії. Із-за негативізму дітей вони навряд чи можуть призвести до бажаних результатів. Корисним є відпрацювання певних алгоритмів поведінки дітей в тих чи інших ситуаціях. Дитина повинна знати свою адресу і номер телефону (однак важливо наголосити дитині на те, що ці відомості не можна розповідати незнайомій людині, перехожим), телефони кризових служб, родичів, сусідів (наполегливо рекомендуємо обмінятися номерами телефонів з сусідами, якщо дитина часто залишається вдома сама). Саме від них дитина в разі необхідності може отримати допомогу. Пропонуємо переписати ці телефони в невелику пам’ятку й помістити її близько від телефону. До ситуацій, які варто обговорити з дитиною, важливо запропонувати й такі: як вести себе, якщо заблукав на вулиці, в магазині, на вокзалі, як можна звернутися за допомогою до міліціонера, продавця, перехожого, як звільнитися від спілкування з настирливим перехожим.
Досить важливим є зосередження уваги дитини на доцільності уникнення контакту з незнайомою людиною: «Це не означає, що незнайома людина завжди погана, але це людина, яку ти не знаєш. У випадку, коли така людина все ж таки починає до тебе чіплятися – треба кричати, тікати від неї. Намагайся не контактувати з такою людиною і не підходь до неї близько». Добре було б ознайомити дитину з пам’яткою «Як уникнути насильства?»
1.Уникай спілкування з малознайомими і незнайомими людьми.
2.У разі, коли навіть знайома людина пропонує щось «недобре», «таємниче», «заборонене» - відмовся!
3.Пам’ятай! Ніхто не має права насильно примушувати тебе до чогось.
4.У разі небезпеки – виказуй активний супротив – кричи, боронись, кусайся. Активні дії злякають нападника!
Використовуючи алгоритми поведінки, дитина при зустрічі з новою, надзвичайною ситуацією сама обирає той тип поведінки, який дозволяє їй захистити себе.
То ж бажаємо вам і вашим дітям канікул веселих та безтурботних!
