Патріотичне виховання – важлива форма роботи в ЗДО
Патріотичне виховання – важлива форма
роботи в ЗДО
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грец. paths — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Щоб діти стали народом, творцями своєї долі (а це покликана забезпечити незалежна Українська держава), необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом мислення і буття. Педагогам дошкілля, добре відомо, що саме в цьому найніжнішому віці формуються основи особистості, а отже, й риси громадянина. Знаємо і те, що чотири, п'ять років людині буває один раз у житті. Діти мають бути щасливими, радіючи кожному новому дню.
І наше завдання - навчити малят:
ü любити свій народ таким, яким він є, з його сильними і слабкими сторонами;
ü шанувати не лише героїчне минуле України, а й непрості будні сьогоднішнього державотворення;
ü прагнути робити добро, віддавати свої сили і здібності на користь рідній країні;
ü відчувати себе не байдужими споживачами, а господарями на своїй землі, від кожного з яких залежить її розквіт і добробут.
Необхідно формувати любов у дітей дошкільного віку до своєї країни, як до матері, як до батька. Прийнявши естафету від попередніх поколінь, ми маємо продовжити справу заради якої було покладено стільки прекрасних життів, адже нам є на що спертися. Костянтин Ушинський казав свого часу: «Не має одного виховання, яке можна застосувати для всіх. Тим більше, в кожної нації є своє». І таким «своїм» є для нас, українців, етнопедагогіка, як ефективний засіб формування громадянської свідомості, почуття гідності тощо, бо розкриває багатющі виховні традиції українського народу.
За допомогою традицій, обрядів, пісень та інших суто своїх специфічних засобів етнопедагогіка формує особистісні риси, притаманні українському народові, нам - українцям, що, до речі, високо цінуються в усьому світі.
Говорячи про громадянське, патріотичне виховання, не можна, звичайно, обминути і мовне питання. Повага до рідної мови має формуватися у дитини змалечку.
Мова вихователя має бути гарною, милозвучною. Через красу, а не примус, слід долучати малюків до мовного багатства народу. Мова дорослих має бути інколи і високою, урочистою.
Отже, громадянське виховання дітей дошкільного віку - це передусім патріотичне, моральне, правове виховання та соціальний розвиток особистості. Тому перед сучасним вихователем, який виконує соціальне замовлення батьків, стоїть завдання активно запроваджувати в освітню роботу з дітьми основ громадянського виховання.
У дошкільному віці починає формуватися почуття патріотизму: любов та приязне ставлення до Батьківщини, відкритість їй, відповідальність за неї, бажання трудитися на її благо, берегти та примножувати багатства.
Патріотичне виховання дошкільнят включає передачу дітям знань, формування на їх основі ставлення до Батьківщини та організацію доступної віку діяльності.
Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті (селі, селищі), засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення дитини до світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
ü формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
ü формування духовно-моральних взаємин;
ü формування любові до культурного спадку свого народу;
ü виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
ü почуття власної гідності як представників свого народу;
ü толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Пошук змісту, засобів, методів, що здійснюються педагогами під час реалізації завдань патріотичного виховання дошкільників, - явище безумовно, позитивне.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Справді, якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам'яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів. Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок.
Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам'ять.
Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.
При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації використовуємо спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності.
Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини.
Дуже важливим напрямком у патріотичному вихованні є залучення до традицій. народу, до народної творчості.Український народ має багаті традиції виховання дітей, молоді в патріотичному дусі. Діти від самого народження повинні „купатися" у рідній народній стихії, оволодівати своєю мовою і, застосовуючи духовно-культурні традиції народу, поступово йти до пізнання і розуміння загальнолюдського. Система громадянського та патріотичного виховання передбачає формування у дітей уявлень з народознавства, складовими якого вважаємо мову, культуру, традиції, мораль, декоративно-прикладне мистецтво, народний фольклор. Засвоюючи матеріальні і духовні цінності, вироблені народом і людством, дитина стає людиною з відповідними рисами характеру і вдачі. Національні цінності сприяють формуванню у дітей національних якостей, у тому числі громадянських і патріотичних.
Українська родина мала усталені правила родинного виховання та спілкування. Як же маємо розвивати й використовувати народний досвід виховання маленьких дітей?
Основні напрямки цієї роботи:
ü формування знань про народні звичаї, традиції;
ü залучення батьків до вивчення і використання у родинному спілкуванні кращих зразків мовленнєвої взаємодії з дітьми: українських колискових пісень, забавлянок, примовлянь, формул мовленнєвого етикету.
Народні символи та національна символіка, що розвивалися й усталювалися упродовж століть, містять важливий філософський, ідейно-моральний, естетичний зміст. Рослинний світ народного мистецтва увібрав усе розмаїття та барвистість опоетизованої народом живої природи.
Наша українська державна символіка має особливе значення для формування громадянських цінностей сучасної молоді. З відродженням державності України було визначено національно-історичну символіку: герб-тризуб - найдавніший геральдичний символ та синьо-жовтий прапор, кольори якого символізують вроду України, вдачу і долю українців, безкрайнє синє небо та жовті пшеничні поля.
Здійснити невеличку подорож в історію української геральдики та навчити дітей дошкільного віку «читати» таємничу гербову символіку можна використовуючи бесіди, розповіді тощо. , вивчаючи національну символіку, відображену в народному мистецтві, українська дитина має пройнятися ідеями, цінностями національного і загальнолюдського рівнів. Глибокі етнічні традиції й образність народного мистецтва є животворним джерелом процесу формування ціннісних орієнтацій майбутніх громадян. Адже, громадянське виховання на сучасному етапі в Україні - виховання передусім національне. Людина без яскраво вираженого національного характеру — нецікава.
Завдання вихователя:
ü звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати.
ü спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: «Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?».
ü не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу.
ü використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології.
Висновки про рівень сформованості у дітей громадянсько – патріотичних почуттів можна зробити, з’ясувавши ставлення дітей до суспільних подій та явищ і мотиви виконання ними суспільно корисних справ.
Показником у ставленні до суспільних подій і явищ можуть бути їхні відповіді на запитання вихователя:
1. Як тирозумієшвислів «твій рідний дім»?
2. За що ти любиш свій дім, батьків і пишаєшся ними?
3. Як називається місто в якому ти живеш?
4. Розкажіть, як трудяться люди нашого міста, що вони роблять?
5. Які великі будови в нашій країні ти знаєш?
6. Як називається наша Батьківщина?
7. Як називається столиця нашої Батьківщини?
8. За що всі українські люди нашої держави люблять місто Київ?
Вихователь повинен пам’ятати, що в кожній віковій групі всі завдання патріотичного виховання вирішуються одночасно і поєднуються з різноманітною дитячою діяльністю. Успіх патріотичного виховання залежить від правильної організації всього навчально-виховного процесу в дошкільному закладі.
Всі учасники педагогічного процесу (батьки, вихователі, держава, суспільство) прагнуть виховати в дитині найважливіші людські чесноти, закласти основи моральності, прагнення до краси та творчості. Мета дошкільного виховання полягає у тому, щоб сформувати національно свідомого громадянина, патріота Батьківщини, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.
