Як вирішувати дитячі конфлікти
Поради, якідопоможутьнавчитималюківрозумно й ефективновирішуватиконфлікти
Інодідіти, перебуваючивдома, у дитячому садку чишколі, втягуються в конфлікти і сварки з одноліткамичидорослими. Це неминуче. Може, звучитьіронічно, але ценавітьбажано. Невелика кількістьсуперечок і конфліктівдопомагаєдітямзнаходитипозитивніспособиподоланнярозбіжностей. Отриманінавичкизнадоблятьсяїмпротягомусьогожиття як у побуті, так і на роботі.
Якщо в ранньомудитинствідитина не засвоїла конструктивного способу вирішенняконфліктів, пізнішеїй буде складно опануватиданунавичку і вона навряд чизможе стати другою натурою вжедорослоїлюдини. При цьомунаслідкиможутьвиражатись у домашньомунасильстві та скоєннізлочинів.
З кожнимнаступниметапомрозвиткудітипоступовопокращуютьздатністьсприймати права, потреби й бажанняінших людей рівноцінно, так, як і своївласні права, потреби й бажання. Тим самим вони розвиваютьконструктивнісоціальнінавички, а такожформуютьпозитивнірисисвого характеру.
Головне в навчаннідітейвирішуватиконфліктиполягає в тому, щобдопомогтиїмрозпізнатисвоїемоції. Також вони повинні (і ценайважчачастина!) навчитися правильно висловлюватисвоїемоції й керувати ними. Для того щоби стати соціальновідповідальними, дужеважливо, щобдітинавчилисьробитиправильнийвибір і приймалиправильнірішення у відношенні до моделісвоєїповедінки в тійчиіншійситуації.
Ще один важливий момент у вирішенніконфліктів: дітиповиннінавчитися правильно інтерпретуватиемоціїінших людей. У першучергувизнавати, щокожналюдинамає право на своїемоції, почуття й бажання, бачитиїхпрояв і розуміти; бути чутливим до інших людей і дивитись на світ з різних перспектив і точокзору. Звісно, цедуже складне завдання для маленьких дітей. Воновимагає часу і практики.
Не так уже і складно допомогтидітямрозвинутинавичкивирішенняконфліктів, правда, цепотребуєтерпіння й послідовногопідходу. Далінаводятьсяпоради, якідопоможуть вам у цьому.
Створіть «словник почуттів». З ранньогодитинствапочнітьогортатипочуття та емоції у відповідні слова. Ілюструйтевимовленемімікою; цедопомагаєдітямкращезрозуміти ту чиіншуемоцію. «Коли тикрутишся, я засмучуюсь, бомені складно мінятитобіпідгузок. Полежи спокійнохвилинку». Заохочуйтедітей ясельного вікуспівпереживати, переказуючиїммовутілаіншихдітей: «Подивися, цей хлопчик засмучений; він плаче, бохтось забрав у ньогойогоіграшку. Вінхочеотриматиїї назад». Коли дитинадосягаєдошкільноговіку, вивже можете описати словами емоції й почуття, безпосередньопов'язані з конфліктом: переляк, неспокій, злість, хвилювання, розчарування, самотність, ігнорування, збентеження, образа та інші.
Установітьстандарти і введітьобмеження. У мірузростання й дорослішаннядітейділіться з ними своїмипереконаннями та цілями. Забезпечте право кожноїлюдиниперебувати в безпеці – емоційно й фізично. Коли дітистануть уже доситьдорослими, установітьосновні правила вирішеннярозбіжностей. Визначтеприйнятні та неприйнятнімоделіповедінки: «Розкидатиіграшки не можна. Скажи мені, що сталось».
Будьтегідним прикладом для наслідування. Скажітьдітям, що вони мають право відчувати себе, як вони тількипобажають, але при цьомуповинніконтролювати те, щороблять і як чинять. Розкажіть, якоїповедінкивиочікуєтевіддитини. Якщови не хочете, щоб вона кричала, обзивалаабопринижувалаінших, самі не дійтеподібним чином.
Заохочуйтевикористаннямови як інструменту при вирішенні проблем. Попросітьдітейрозповісти, чого вони хочутьабочогопотребують. Підкреслітьважливістьвикористанняслів, а не сумнівнихсопіння, кректання, поштовхівабоударів: «Якщотихочешдодатковупорцію, просто скажи мені про це». І пам'ятайте, щопівторарічнідітихочаще й не можуть добре розмовлятисамі, але прекрасно сприймаютьмову. Використовуйтеїї, щобипорозумітися з дитиною: «Таня, я теж хочу будувати кубиками. Можна, я сяду поруч з тобою?».
Допоможітьдітям конструктивно вгамовуватиемоції. Допоможітьдітям правильно розуміти й називатисвоїемоції: «Схоже, тидужерозгнівався. Так, ценеприємно, коли комусьвіддаютьіграшку, яку тихотівузяти першим. Плач не допоможе. Може, типограєшпокиіншоюіграшкою?».
Покажітьдітям, як вирішуватипроблеми без агресії. Зосередьтесь на поведінці та кінцевомурезультаті, а не на звинуваченнях та образах. Сімейні психологи й педагоги пропонують батькам використовувати фразу «Я відчуваю...» і навчитиїйсвоїхдітей. Формат при цьомутакий: «Я відчуваю_______, коли ти_______, бо_______. Наступного разу я хочу, щобти_______». Наприклад: «Я відчуваюнадмірнехвилювання, коли тихапаєш книгу, тому що вона можепорватись. Наступного разу, щобиперегорнутисторінку, поклич мене».
Організуйтеспільні й систематичніігридітей в доброзичливійобстановці. Ігри з однолітками, спрямовані на розвиток і при цьому добре контрольованідорослими, надаютьдітямвинятковуможливість на практицінавчитисьвирішуватиконфлікти. Ваше завданняпереконатись у тому, щоб у дітейбуло все необхідне для успішногосоціальногорозвитку. Наприклад, чидостатньо в них іграшок, якими вони можутьділитися з іншимидітьми без виникненняконфлікту? Чидопомагаютьіграшкирозвиватиспівпрацю й почерговість (наприклад, для цієї мети добре підходять машинки, ляльки, кубики та іншівидиіграшок і настільнихігор)?
Запропонуйтемалюку право вибору. Оскількималюкщетількививчаєемоції й мову, для того, щоброзкластиконфлікт по поличках, йомупотрібнадодатковадопомога. Віннавітьможевідволікти себе власноюістерикою. Тому реагуйте першими. «Крики не допоможуть. Ось двіречі, якітиможешзробити». Коли дітямнадаєтьсячіткийвибір, вони швидшезаспокоюються, кращезосереджуються й діють. Їмпотрібночастішенагадувати про вибір.
Висловлюйтесяпротифізичноїагресії й обзивання. Щоразу, коли виникаєагресія, припиняйтеїї в зародку: «Я не дозволю тобібити Дениса. І йому я тежніколи не дозволю вдарити тебе. Подумай, як інакшеможнавирішити вашу проблему».
Невирішуйтепроблемизамістьдітей; кращеставтенавіднізапитання. Коли дітизвертаються до вас по допомогу, не розділяйтеїх, не ізолюйте один від одного на різнихстільцях, не кажіть, щоїм треба робити. Замістьцьогорозповідайтеїм про універсальніспособивирішення проблем. Дайте кожнійдитиніможливістьвисловитись. Формулюйтезапитання, якідопоможутьїмпроаналізуватиситуацію й вибративаріантиїївирішення: «У чому проблема?», «Як випробуваливирішитицю проблему?», «Як цедопомогло?», «Щощеможназробити?». Після «мозкового штурму» для пошукуможливих альтернатив разом проаналізуйтеплюси й мінуси кожного рішення. Продумайте і здійсніть план виходу з конфлікту шляхом голосуванняабоусноїдомовленості. Якщо проблема повторюється, поверніться до обговоренняваріантіврішення.
Запропонуйтезворотнийзв'язок та оцінку. Прокоментуйте те продуктивнерішенняпроблеми, яке дітям удалось відшукатисамостійно: «Я чула, визіСвітланоюпосперечалися через червонийолівець. Тизробила правильно, коли сказала, що як тількипомалюєш сама, відразу ж віддасиїй». Або: «Я чула, тирозлютився на Сашка за те, щовінзруйнувавтвійбудиночок з кубиків. Тимолодець, щозумівстриматись і контролюватисвоїемоції».
Вивчіть з дитиноюможливіспособивибачення. Післяконфліктубільшістьдітейпродовжуютьграти один з одним. Але іноді вони потребуютьдопомоги, не знаючи, як їмзновуналагодитистосунки. Завждиможна принести своївибачення, але є й іншіспособи. Наприклад, батьки можуть спитати свою дитину: «Якщотихочешдружити з Оленою, то як зробити так, щобїйполегшало на душі?». Інодідитинівистачає просто сказати «вибач», а іноді вона можеобійнятисвого маленького товариша, намалювати для ньогомалюнокабоподаруватийомуквітку. У цьомувипадкуважливіщирівибачення, а не тільки слова «Я шкодую».
