4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії.
4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії.
Міжнародний день безневинних дітей — жертв агресії відзначається у світі щорічно 4 червня, відповідно до
постанови Генеральної асамблеї ООН від 19 серпня 1982 року.
В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули від агресії рф, згідно з постановою №5343 "Про
вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України", ухваленої
Верховною Радою України.
Війна забирає життя не лише у дорослих, а й у дітей. Починаючи з 2014 року внаслідок російської збройної
агресії проти України загинуло понад 240 дітей, до 500 дітей отримали поранення і травми та понад 50 дітей
пропали безвісти. За 100 днів мільйони дітей зазнали гірших наслідків, аніж під час Другої світової. За 100 днів
війни росія вбила у 3 рази більше маленьких мешканців Донецької області, ніж за всі попередні 8 років. Людська
свідомість не сприймає великі числа. За цими числами стоїть Біль… зруйновані цілі родини. Маленькі особистості,
які навіть не встигли побачити, що таке життя.
Враховуючи рішення Генеральної асамблеї ООН, яка, під егідою ООН, заснувала Міжнародний день дітей —
безневинних жертв агресії і постановила відзначати його 4-го червня кожного року, Верховна Рада України
установила в Україні День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації
проти України, відзначати щороку 4 червня.
Для України цей день є ще однією можливістю привернути увагу українського суспільства до злочинів тих, хто
вбиває українських дітей.
БОЛИТЬ ДУША ЗА НАШИХ ДІТОЧОК...
Думки уже з війни не відпускають,
Зачинено все решту на гачок,
Хоча сирени більше не лякають,
Болить душа за наших діточок.
Від жаху стали круглі оченята,
Бо це не ігри і не інтернет,
Ніколи не забути янголятам
Ревіння бомб та спалахи ракет.
Дитинство дико спалено війною,
В очах лише жахіття, смерть і кров,
А мир десь залишився за стіною,
Де були мама, щастя і любов...
Дитинство покалічено війною,
Журба і сум в розгублених очах,
А ніжні душі гострими дротами
В серця загнали божевільний страх.
Ці очі уже жити будуть з болем,
Дитинство не знайдуть вони ніде,
Ми не пробачим варварам ніколи,
Для всіх мотузку з деревом знайдем.
Готові всі помститись за дитину,
За кожну душу я свою віддам,
Петлю на шию власноруч накину
Цим нелюдам, потворам і катам...
