Консультації для батьків «Готовність дитини до школи»
Консультації для батьків
«Готовність дитини до школи»
Готовність до навчання в школі розглядається на сучасному етапі розвитку психології як комплексна характеристика дитини, якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності.
Фізіологічна готовність дитини до школи.
Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан його здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинен знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо
Психологічна готовність дитини до школи.
Психологічний аспект, який включає в себе три компоненти: інтелектуальна готовність, особистісна і соціальна, емоційно-вольова.
1. Інтелектуальна готовність до школи означає:
- до першого класу у дитини повинен бути запас певних знань (мова про них піде нижче);
- він повинен орієнтуватися в просторі, тобто знати, як пройти в школу і назад, до магазину і так далі;
- дитина має прагнути до одержання нових знань, тобто він повинен бути допитливий;
- повинні відповідати віку розвиток пам'яті, мовлення, мислення.
2. Особистісна та соціальна готовність передбачає наступне:
- дитина повинна бути комунікабельним, тобто вміти спілкуватися з однолітками і дорослими; у спілкуванні не повинно проявлятися агресії, а при сварці з іншою дитиною повинен вміти оцінювати і шукати вихід із проблемної ситуації; дитина повинна розуміти і визнавати авторитет дорослих;
- толерантність; це означає, що дитина повинна адекватно реагувати на конструктивні зауваження дорослих і однолітків;
- моральний розвиток, дитина повинна розуміти, що добре, а що - погано;
-дитина повинна приймати поставлену педагогом завдання, уважно вислуховуючи, уточнюючи неясні моменти, а після виконання він повинен адекватно оцінювати свою роботу, визнавати свої помилки, якщо такі є.
3. Емоційно-вольова готовність дитини до школи передбачає:
- розуміння дитиною, чому він йде в школу, важливість навчання;
- наявність інтересу до навчання і отримання нових знань;
- здатність дитини виконувати завдання, яке йому не зовсім до душі, але цього вимагає навчальна програма;
- наполегливість - здатність протягом певного часу уважно слухати дорослого і виконувати завдання, не відволікаючись на сторонні предмети і справи.
• Пізнавальна готовність дитини до школи.
Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі. Отже, що повинен знати і вміти дитина у шість-сім років?
1) Увагу.
• Займатися якою-небудь справою, не відволікаючись, протягом двадцяти-тридцяти хвилин.
• Знаходити подібності та відмінності між предметами, картинками.
• Вміти виконувати роботу за зразком, наприклад, з точністю відтворювати на своєму аркуші паперу візерунок, копіювати рухи людини і так далі.
• Легко грати в ігри на уважність, де потрібна швидкість реакції. Наприклад, називайте жива істота, але перед грою обговоріть правила: якщо дитина почує домашня тварина, то він повинен плеснути в долоні, якщо дике - постукати ногами, якщо птах - помахати руками.
2) Математика.
• Цифри від 0 до 10.
• Прямий рахунок від 1 до 10 і зворотний рахунок від 10 до 1.
• Арифметичні знаки: « », «-«, «=».
• Поділ кола, квадрата навпіл, чотири частини.
• Орієнтування у просторі і на аркуші паперу: «праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, над, під, за і т. п.
3) Пам'ять.
• Запам'ятовування 10-12 картинок.
• Розповідання по пам'яті віршиків, скоромовок, прислів'їв, казок і т.п.
• Переказ тексту з 4-5 речень.
4) Мислення.
• Закінчувати речення, наприклад, «Річка широка, а струмок...», «Суп гарячий, а компот...» і т. п.
• Знаходити зайве слово з групи слів, наприклад, «стіл, стілець, ліжко, чоботи, крісло», «лисиця, ведмідь, вовк, собака, заєць» і т. д.
• Визначати послідовність подій, щоб спочатку, а що потім.
• Знаходити невідповідності в малюнках, віршах-небылицах.
• Складати пазли без допомоги дорослого.
• Скласти з паперу разом з дорослим, простий предмет: човник, човник.
5) Дрібна моторика.
• Правильно тримати в руці ручку, олівець, кисть і регулювати силу їх натиску при письмі та малюванні.
• Розфарбовувати предмети і штрихувати їх, не виходячи за контур.
• Вирізати ножицями по лінії, намальованої на папері.
• Виконувати аплікації.
6) Мова.
• Складати пропозиції з декількох слів, наприклад, кішка, двір, йти, сонячний зайчик, грати.
• Розуміти і пояснювати зміст прислів'їв.
• Складати зв'язну розповідь по картинці і серії картинок.
• Виразно розповідати вірші з правильною інтонацією.
• Розрізняти в словах букви і звуки.
7) Навколишній світ.
• Знати основні кольори, домашніх і диких тварин, птахів, дерева, гриби, квіти, овочі, фрукти і так далі.
• Називати пори року, явища природи, перелітних і зимуючих птахів, місяці, дні тижня, свої прізвище, ім'я та по батькові, імена своїх батьків і місце їх роботи, своє місто, адресу, які бувають професії.
Консультація для батьків
Тема: «Як говорить ваша дитина».
Мова дитини не виникає сама собою. Вона розвивається поступово, іноді зі значними труднощами тільки завдяки зусиллям дорослих. На жаль, трапляється, що батьки звертають увагу на погану мова дитини пізно. Пригадується такий випадок. Мати звернулася за консультацією до фахівця - логопеда «Донька навчається в першому класі, але вона не може правильно читати і писати. Пише так, що діти сміються, адже вона не дурна і чує добре». Після бесіди з матір'ю з'ясувалося, що дівчинка до надходження в школу так і не навчилася говорити правильно. Але батьків тоді це не турбувало. Навпаки їм подобалося, коли вона картавила, вони вважали це забавним і не поправляли її. З нею мало розмовляли, не читали книг, віршів. Вважали, що все вона засвоїть у школі. В результаті у дівчинки виявилося недорозвиток мовлення, яке завжди ускладнює навчання читанню і письму. Тому хочеться розповісти батькам, як розвивається мова дитини. Коли необхідно розмовляти з дитиною. З найперших днів його життя. І через місяць ви з радістю переконайтеся, що дитина реагує на ваші звуки. З шести місяців дитина вже починає розуміти окремі слова і фрази, зв'язувати їх з предметами. Зрозуміло, що і цього його треба вчити. Слід пам'ятати, що нові слова і фрази малюк може дізнатися тільки від вас, і вимовляти захоче тільки вам. А завдання дорослих при цьому заохочувати мова дитини, радіти їй. Якщо вам не вдається пробудити в дитини інтерес до мови, то загальмується його мовленнєвий розвиток, а також розумовий розвиток. Спонукаючи дитину до мовлення потрібно постійно ставити йому запитання. Тут більше можливості для збагачення словника дітей. Дуже важливо спонукати дитину ставити запитання. Трирічній дитині читають книги. В основному це книжки, які складаються з картинок із короткими текстами. Дорослі пояснюють дитині ілюстрації, просять його показати, наприклад, де машина, де великий будинок, а де, а де маленький і т.д. Необхідно розучити з дитиною невеликий вірш, розповісти або почитати легкі для розуміння казки та оповідання. Потім малюк відтворює зміст почутого, відповідаючи на питання. Таким чином, розвивається у дитини і мова, і пам'ять.
Батьки повинні терпляче й уважно слухати дитину, допомагати йому при цьому питаннями, підказкою. Не слід спонукати дітей заучувати занадто важкі для них казки, забавлянки, скоромовки. У деяких дітей може бути занадто тихий голос. Це зазвичай спостерігається у дітей фізично ослаблених, боязких, соромливих. В такому випадку добре почати розмову з дитиною на великій відстані. Не помітно для себе малюк почне посилювати свій голос. Так само потрібно спонукати його читати вірші, розповідати казки, віддалившись в інший кінець кімнати. Але ніколи не слід спонукати говорити дитини голосно. Тільки підбадьорювання, ласкаві вмовляння приведуть до бажаного результату.
Консультація для батьків підготовчої групи.
Перший клас, або як підготувати дитину до школи.
Весна - час особливих турбот в сім'ях майбутніх першокласників. Скоро в школу.
Підготовка до школи - процес багатоплановий. І слід зазначити, що починати займатися з дітьми слід не тільки безпосередньо перед надходженням у школу, а далеко до цього, з молодшого дошкільного віку. І не тільки на спеціальних заняттях, але і в самостійній діяльності дітей - в іграх, праці, спілкуванні з дорослими і однолітками.
У дитячих садках діти отримують навички лічби, читання, розвивається мислення, пам'ять, увагу, старанність, допитливість, дрібна моторика й інші важливі якості. Діти отримують поняття моральності, прищеплюється любов до праці. Діти, які не ходять у дитячий сад, і не отримують відповідну підготовку до школи, можуть записатися в гурток «Чомучки» в Центрі дитячої творчості.
Готовність до школи підрозділяється на фізіологічну, психологічну і пізнавальну. Всі види готовності повинні гармонійно поєднуватися в дитині. Якщо щось не розвинене або розвинене не в повній мірі, то це може послужити проблем у навчанні в школі, у спілкуванні з однолітками, засвоєння нових знань і так далі.
Тренуємо руку дитини.
Дуже важливо розвивати дрібну моторику дитини, тобто його руки і пальчики. Це необхідно для того, щоб у дитини в першому класі не було проблем з листом. Багато батьків роблять велику помилку, забороняючи дитині брати в руки ножиці. Так, ножицями можна поранитися, але якщо з дитиною промовити, як правильно поводитися з ножицями, що можна робити, а що - не можна, то ножиці не будуть представляти небезпеки. Слідкуйте, щоб дитина вирізав не хаотично, а по наміченій лінії. Для цього ви можете намалювати геометричні фігури і попросити дитину їх акуратно вирізати, після чого з них можна зробити аплікацію. Це завдання дуже подобається дітям, а його користь дуже висока. Для розвитку дрібної моторики дуже корисна ліплення, так і дітям дуже подобається ліпити різноманітні колобки, звіряток і інші фігурки. Вчіть разом з дитиною пальчикові розминки - в магазинах без проблем можна купити книжку з захоплюючими і цікавими для малюка пальчиковими розминки. Крім цього, тренувати руку дошкільника можна з допомогою малювання, штрихування, зав'язування шнурків, нанизування намистинок.
Важливе завдання перед батьками - навчити дитину доводити розпочату справу до кінця, нехай це буде заняття працею або малювання, значення не має. Для цього потрібні певні умови: ніщо не повинно його відволікати. Багато що залежить і від того, як діти підготували своє робоче місце. Наприклад, якщо дитина сів малювати, але не приготував заздалегідь все необхідне, то він буде постійно відволікатися: треба заточити олівці, підібрати відповідний листок і т.д. В результаті дитина втрачає інтерес до задуму, витрачає час даремно, а то й залишає справу незавершеною.
Велике значення має відношення дорослих до справах дітей. Якщо дитина бачить уважне, доброзичливе, але водночас вимогливе ставлення до результатів його діяльності, то він сам з відповідальністю ставиться до неї.
З того моменту, коли ваша дитина вперше переступить поріг школи, почнеться новий етап його життя. Постарайтеся, щоб цей етап розпочався з радістю, і щоб так тривало протягом усього навчання в школі. Дитина завжди повинна відчувати вашу підтримку, ваше міцне плече, на яке можна спертися у важких ситуаціях. Станьте дитині другом, порадником, мудрим наставником, і тоді ваш першокласник в майбутньому перетвориться на таку особу, у такої людини, яким ви зможете пишатися.
Консультації для батьків
«Поклади твоє серце у читання».
Дитина сьомого року життя, навчившись читати, самостійно осягає з малих років відому йому «Ріпку» і розмірковує над казкою: «І навіщо було таку ріпку садити, яку сам витягнути не можеш! А ці! Прибігли, кличуть один одного, метушаться, і всі такі безпорадні. Не подобається мені ця казка!»
Їм, сьогоднішнім дітям, у художньому творі не подобається багато чого: і те, що у пушкінській казці про рибака і рибку стару звинувачують. За що її лаяти: зі старим 30 років і три роки прожили, нічого не нажили, і після цього вона до нього добре ставитися повинна! І те, що Колобок таким несообразительным виявився: треба було не коритися Лисиці, а замінити її на ту, молодші, що краще чує, тоді б і живий залишився. Не подобається і те, що Каштанка, проявивши свою собачу сутність, мчить на голос старого господаря, забувши про своє становище прими на арені цирку, ситної їжі, килимах та зручності в будинку господаря нового: куди мчить - то: до полів, стружки, пинкам!
Сьогоднішні діти бачать життя, зображену в художньому творі, по-іншому, пріоритетними вважають інші цінності, мають інші судження про те, що було і що є, і ми, дорослі, знаємо про це, але зрозуміти світ дитини кінця 20 століття не можемо, тому що не хочемо. Ми як і раніше стверджуємо, що «Ріпка» - це казка про дружбу, про силу колективу, здатного спільно зробити велику справу, яку неподсильно одному, не замислюючись про те, що з цього приводу думає малюк.
Наше спілкування з дитиною в процесі читання художнього твору часто або не передбачає ніякої розмови про прочитане, або має форму диктату: розумій, як я, думай, як я. Результат такого спілкування - не тільки практично повна втрата інтересу до читання, до обдумування прочитаного (на думку дослідників, лише від 2 до 8 % дітей-школярів люблять читати і своєю провідною діяльністю вважають читання), а й виховання нової людської генерації - байдужих до всього на світі конформістів. Цей процес починається в сім'ї, ДНЗ і успішно продовжується в школі, закінчуючи яку дитина засвоює: говорити треба не те, що думаєш, а те, що хочуть почути від тебе.
Невдоволення дорослих можуть викликати і викликають дитячі фантазії, засновані на мимовільному фонетичному спотворенні прочитаного. Багато діти вірять в те, що в народних казках існує якийсь нещасний Добрав, якого всі жують, бо так вони чують відому кінцівку: «Стали жити-поживати, та добра наживати».
У дитини дошкільного віку мовленнєвий слух знаходиться в процесі розвитку. Малюк не завжди розрізняє звуки мови, не завжди може встежити за безперервним потоком слів. Йому буває, неясний сенс кожного окремого слова, почутого вперше або у незвичному поєднанні, так і сенс фрази в цілому. У дошкільника словниковий запас і життєвий досвід не настільки великий, щоб бездоганно орієнтуватися в звучному тексті. В результаті, почуте їм трактується по-своєму, так, як зрозуміло тільки йому. Створене малюком глибоко індивідуально, образно, яскраво. За неправильно зрозумілим словом або фразою часом постає цілий світ дитячих видив, в якому дитині затишно тому, що він став для нього близьким, виразним.
У літературного твору зараз багато заступників: аудіо, відео, телепрограми, комп'ютерні ігри. Вони яскраві, захоплюючі, їх вплив активно. Вони не вимагають того внутрішнього напруження, переживання, тієї роботи розуму, які природні при читанні хорошою, серйозною книги.
Період тотального впливу електронних зорових образів на дитину почався в Росії порівняно недавно. Проблема «Візуальна культура і дитина» тільки починає вивчатися. Але аксіомою в ній є те, що ми не маємо права позбавляти дитину всього того, що створено технічної думкою нашого століття, як і не маємо права не помічати і не досліджувати те негативне, що електронний світ таїть в собі. Причому увага до цієї проблеми повинні проявляти все: від матері до дослідників.
Ще в 1960 році англійським письменником Д.Б.Пристли було помічено, що готові зорові образи не сприяють розвитку власної здатності створювати, образно мислити. Це збіднює людину духовно, не пробуджує творчої енергії, дає готові поведінкові штампи, причому часто далеко не кращі їхні образи.
Перебуваючи в електронному світі, діти навчилися обходитися без нас, дорослих. І це ще одна проблема, яку ми намагаємося не тільки не помічати. Але заохочуємо і вітаємо такі взаємини. Адже вони звільняють нас від постійних «чому?», «пограй зі мною», «що буде, якщо...».
Зараз весь світ стурбований тим, як повернути книгу в руки дитини, як зробити комп'ютер союзником книг, помічником читача.
традиційно проблема формування грамотного читача вважалася шкільною проблемою, але сьогодні майже всі діти, що йдуть до школи, вміють читати та до семи років встигають втомитися від постійних вправ у техніці читання і зненавидіти і «маму, миючу раму», і «Ріпку», і всі книги, які їм ще належить прочитати. Ми вчимо дітей читати, але не вчимо поважати і розуміти книгу, усвідомлювати її роль у житті людини, не враховуємо індивідуальність дитини. Дослідження вказаних проблем, проведені протягом більш ніж півтора століття, стали для нас догматом, а не основний для вивчення сучасного дитини та її взаємин з книжкою взагалі, і з сучасною книгою зокрема. Думається, саме зараз ми повинні не тільки звернути увагу, але і приступити до діяльному вирішення цих проблем.
Пам'ятки, рекомендації батькам.
Пам'ятка для батьків майбутніх першокласників
ШАНОВНІ БАТЬКИ!!!
Загальна орієнтація дітей в навколишньому світі і оцінка запасу побутових знань у майбутніх першокласників, проводиться з відповідей на наступні питання
1. Як тебе звуть?
2. Скільки тобі років?
3. Як звуть твоїх батьків?
4. Де вони працюють, ким?
5. Як називається місто, в якому ти живеш?
6. Яка річка протікає в нашому місті?
7. Назви свою домашню адресу.
8. Чи є в тебе сестра, брат?
9. Скільки їй (йому) років?
10. На скільки вона (він) віком (старші) тебе?
11. Яких тварин ти знаєш? Які з них дикі, домашні?
12. В яку пору року з'являється листя на деревах, а в яке опадає?
13. Як називається той час дня, коли ти прокидаєшся, обідаєш, готуєшся до сну?
14. Скільки часу ти знаєш?
15. Скільки місяців у році і як вони називаються?
16. Де права (ліва) рука?
17. Прочитай вірш.
18. Знання математики:
- рахунок до 10 (20) і назад
- порівняння груп предметів за кількістю (більше - менше)
- рішення задач на додавання і віднімання
ШАНОВНІ БАТЬКИ!!!
З'ясувати, чи є у вашої дитини інтерес до навчання в школі, допоможуть наступні питання:
1. Чи хочеш ти піти в школу?
2. Навіщо потрібно ходити до школи?
3. Чим ти будеш займатися в школі?
4. Що таке уроки? Чим на них займаються?
5. Як потрібно поводитися на уроках в школі?
6. Що таке домашнє завдання?
7. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?
8. Чим ти будеш займатися, коли прийдеш додому зі школи?
